Рожеві діви чи найкращі подруги?

Історія стосунків Ольги Кобилянської та Лесі Українки

Навіть люди, які мало цікавляться літературою (чи й узагалі не цікавляться нею), щось таки й чули про стосунки Ольги Кобилянської і Лесі Українки. Чимало про це написано, а між літературознавцями і до сьогодні точаться запеклі словесні баталії. То чи мало місце «рожеве кохання»? І чи варто взагалі порпатися у спідній білизні наших класиків? Відповіді – далі.

Спершу – заочне знайомство

Михайло Павлик у 1891 році надіслав Лесі Українці ранній варіант повісті «Царівна». Тоді вона називалася «Льореляй». Письменниця високо оцінила цей твір: «…щось є у ній свіже, молоде та оригінальне, в сій повісті я бачу правдивий літературний талант…». Тоді жінки не були особисто знайомі, тому відгук від Лесі Павлик передав Ользі дослівно. Для неї така оцінка була дуже важливою, бо у той час Кобилянська лише ставала на літературний ґрунт.

find a waynot an excuse (4).jpg

Наступний етап заочного зближення – це прочитання Лесею збірки Ольги «Покора та інші оповідання». У листі до Володимира Гнатюка перша писала, що ця книжка «окраса нашої літератури».

Початок листування

Після того, як Павлик відрекомендував у листі Кобилянській Ларису Косач, між ними почалося листування. Згодом Леся запросила подругу до себе погостювати на хутір Зелений Гай, що біля Гадяча на Полтавщині. Привід – участь «гірської орлиці» в ХІ Археологічному з’їзді, який відбувався у Києві. Ольга після цих мандрів із захватом згадувала оглядини Києва, Києво-Печерської лаври, поїздку до Канева, на могилу Шевченка.

find a waynot an excuse (5).jpg

Що ж до перебування на хуторі, то Кобилянську вразили хліборобські простори і нужденне життя тамтешніх селян. Вона щиро дивувалася еміграції, адже, здавалося, землі мало б вистарчити на всіх. Немає точних відомостей про еволюцію взаємин двох письменниць у цей час. Але з розвитку подій можемо бачити, що дружба стала набагато щирішою.

            Гостини у Чернівцях

Якщо ми їдемо в інше місто до колежанки/товариша, то асоціюємо цю мандрівку із приємними, навіть яскравими емоціями, класними подіями, новими знайомствами. Але в Лесі та Олі було геть не так. Донька Прометея приїхала на Буковину після смерті свого коханого, Сергія Мержинського. Вона було убита горем, тому мало кого хотіла бачити, мало з ким бажала розмовляти. Тут варто віддати належне Ользі Кобилянській та її сім’ї. Вони допомогли гості впоратися з її особистою драмою, але водночас і не були занадто настирливими, не лізли в душу.

find a waynot an excuse (25)
Родина Кобилянських. Стоять (ліворуч-праворуч): Олександр, Юліан, Степан, Володимир. Сидять (ліворуч-праворуч): Максиміліан, Євгенія, Марія (мати), Юліант (батько), Ольга. Травень 1894 р.

У своїх листах до сестри Лариса Косач згадує про особливо суворий режим дня: підйом, сніданок, час для писання (часто любила писати у саду), обід, після нього – обов’язково лежати, хоча можна і не спати, час для написання листів, прогулянка, вечеря. Особливу Лесю дивував ранній «відбій» – об 11 вечора.

новый коллаж
Будинок-музей О. Кобилянської у Чернівцях

Ольга дуже опікувалася своєю подругою, прагнула максимально обмежити її спілкування зі сторонніми людьми, щодня витягувала її на прогулянку у парк. У листах до сестри ніжно і з турботою відгукувалася про гостю. Після вечері вони часто вели щирі та душевні розмови. Лише Леся знала про особисту драму Кобилянської, її складні стосунки з Маковеєм. Вона, як і Кобилянська, називала Осипа «медведем».

«Хтось» і «хтосічок»: історія виникнення

Коли говорять про стосунки цих двох письменниць у дискурсі одностатевої любові, то обов’язково посилаються на докторську дисертацію Соломії Павличко «Дискурс модернізму в українській літературі». Зокрема, на розділ у цій праці «Дискурс особистих стосунків. Біографічний відступ». Дослідниця, у свою чергу, спирається на певні слова та вирази, які вживають жінки у своєму листуванні. Мова йде про перифрази: «хтось біленький» – це про Лесю, «хтось чорненький» – це про Ольгу. Також трапляються «хтось» і «хтосічок». Тобто зникає займенник «я», про себе говорять у третій особі.

елеглданданшд.jpg

Чому так? Що за таємничості-дивакуватості? Тут літературознавці розходяться у твердженнях. Одна думка, апологетом якої є уже згадувана Соломія Павличко: Леся Українка і Ольга Кобилянська були – коханками. Так-так, вони були лесбіянками. Інші дослідники притримуються погляду, що між письменницями був особливий духовний зв’язок, платонічна любов, і до фізіології там діло не доходило. А дивакуваті шифри пояснюють просто: жінки надсилали одна одній листівки, а не листи. Бо останні йшли до адресата 3 дні, а відкритки – один день. З іншого боку, листівку міг будь-хто прочитати, тому вони були змушені шифрувати свої послання.

Якого погляду дотримуватися – вибір за тобою.

Гірко!

gianni-scognamiglio-7554.jpg

Ще одна тема, оповита таємницями, це весілля Лесі Українки та Климентія Квітки. А саме реакція на нього Ольги Кобилянської. Побутує твердження, що після заміжжя Лесі припиняється її листування з подругою. Але насправді жінки листувалися до кінця життя. Щодо реакції гірської орлиці на весілля Квітки-Косач, то зберігся її лист до подруги: «Не знає він (тобто Кобилянська), чи хтось любенький одержав від нього картку, котру вислав він біленькому хтосічкові, довідавшись, що він злучився з паном Квіткою. Се комусь чорненькому так страшне подобалось, і він був такий гордий на когось біленького, що той поставив своїм вчинком правдивій любові монумент, що був би не знає, що зробив».

Думаю, коментарі тут зайві. Висновки робіть самі.

Автор: Ірина Ладика,
Фото: Галина Кучманич.

 

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s