Кохання – насолода, вигода чи мука?

Історії захоплень «мовчущим божеством»

Володарка довгої русої коси і неймовірно красивих сірих очей.  Звичайна жінка, яка не вирізнялася вродою, але мала у собі приховану красу.  Невисока, але  статурна. Завжди одягалася просто, але зі смаком. Поводилася скромно й стримано, за що інші вважали її «трохи холодною». Рухи її були неквапливими й плавними. Належала до людей, які воліли  «менше сказати, а більше знати»  – «говорила небагато, але завжди розумно, змістовно»,  вміла слухати інших. У ній було  присутнє рідкісне поєднання «розуму, таланту, природної чарівності, аристократизму й поетичної натури». Як такою не захопитися?

find a waynot an excuse (15).jpg

Першим чоловіком  Марка Вовчка був Опанас Маркович –  «високий брюнет з м’якими рисами чистого обличчя, з великими синіми очима, скромно одягнений, що бездоганно говорив французькою мовою і потрясно грав на фортеп’яно, виконуючи українські пісні». Познайомилися вони в  салоні тітки  Марії Вілінської.  Між ними зав’язалася тепла дружба. «Часто можна було побачити, в куточку просторових покоїв,  двох молодих людей, які довго розмовляли». 1849 році вони одружилися. Через чотири роки у них народився син Богдан. Це, напевно, було єдине, що їх поєднувало, а ще –  безмежна повага один до одного. Згодом Марко Вовчок зізналася, що вийшла заміж «не кохаючи, але лише прагнучи незалежності». Однак, Опанас Маркович обожнював свою дружину. Це засвідчують його теплі, сповнені любов’ю листи («Милая, милая, любочка, ясочка, сердце», «моя ясочка – Манюпулечка») й вірність протягом всього життя.

find a waynot an excuse (16).jpg
Марко Вовчок і Опанас Маркович

Не на жарт Марком Вовчком захопився епатажний Пантелеймон Куліш. Однак письменниця  трималася від нього відсторонено. Їй не подобалося його нав’язливе бажання все змінювати на свій манер: починаючи від правок у творах, закінчуючи самою письменницею.  Все чого бажала Марко Вовчок – «належати лише собі». Тому  вона залишила Куліша й поїхала вивчати нові «світи» разом з Іваном Тургенєвим.

Можливо спочатку між ними й були якісь романтичні почуття, але вони стали підґрунтям для довгої і теплої дружби.

Серед залицяльників Марії Олександрівни можна виділити французького видавця П’єра-Жюля Етцеля. Однак їхні стосунки переросли у ділову співпрацю, яка тривала протягом  40 років.

find a waynot an excuse (17).jpg
П’єр-Жюль Етцель і Марко Вовчок

«Жюль Верн захоплюється її м’якістю і тактом, Герцен радиться з нею про своє життя і зачитує свої рукописи. Через нерозділене кохання до неї застрелився молодий поляк Владислав Олевінський. Їй приписували любов профессора історії Степана Єшевського і критика Миколи Добролюбова».

Першим й найпалкішим коханням Марко Вовчок був Олександр Пассек – молодий юрист.

«Вы пришли проститься на железную дорогу, мой милый, милый друг, и мы не увидались, – поезд уже тронулся – я на мгновение увидал вас, кинулся к окну – еще раз видел, но даже взоры наши не встретились…»  –  писав у листі закоханий Пассек.

Марія відповіла йому взаємністю – «Я люблю тебя, мой друг, и много, верь мне, и всегда, и везде. Не будешь получать писем, не думай, что моя любовь изменяется. … Я всегда буду любить тебя, мой дорогой и милый, и оттого не меньше, что замуж если за тебя не пойду.»

Він був молодшим від неї на 4 роки. Його мати була проти  їхнього роману, не бажала бачити  сина поряд із заміжньою жінкою, та ще й з дитиною на руках. Однак закоханих не зміг спинити ніхто, окрім підступної хвороби. У 1866 році коханий помирає  від сухот, буквального на руках Марко Вовчок. “Мила моя, єдина моя, перша і остання» – такими були прощальні слова Олександра.

Вони прожили щасливих 6 років разом.

find a waynot an excuse (18).jpg

«Невыносимо мне без моего Саши. Все осталось в мире по-прежнему, …но все потеряло для меня радость свою. Может еще много я перечувствую, но уже от радости прежней не встрепенется сердце…»

Але уже через рік доля посилає письменниці нове кохання. Її обранцем стає троюрідний брат Дмитро Писарєв – відомий критик, молодший від неї на 7 років.

«Милая, хорошая моя Маша! … люби ты меня, а уж я тебя так люблю и еще так буду любить, что тебе, конечно, не будет холодно и тоскливо жить на свете».

Вони живуть почуттями, працюють за одним столом – перекладають на російську «Життя тварин» Брема та «Походження людини» Дарвіна. Дмитро чудово ладнає з сином Богданом.

Але й тут життя підготувало для Марко Вовчок випробування. В липні 1868 році, купаючись в Ризькій затоці,  Дмитро Писарєв тоне.

Вона важко перенесла втрату коханого. Довгий час не виходила з дому, ні з ким не бачилася.

find a waynot an excuse (19).png

Влітку 1872 року син познайомив Марію зі своїм товаришем, Михайлом Лобач-Жученком, який відразу ж закохався у неї. 1878 році  вони одружуються.

У цьому шлюбі Марія Лобач-Жученко перестане бути письменницею.

«Вона найбільше боялася – пише Б. Лобач-Жученко, – щоб на новому місці, де житиме, не дізналися про її минуле, не ототожнювали пані Лобач з Марком Вовчком, яка канула в Лету…»

Після смерті дружини, Михайло знайшов щоденник «прочитав запис, де Марія шкодувала, що одружилася, бо творець має бути вільним».

find a waynot an excuse (20).jpg

Чого бажала Марко Вовчок від чоловіків? Волі. Всього чого вона хотіла – бути вільною й незалежною. Може через те всі її вдалі романи були з молодшими від неї чоловіками? Вони не сковували, лише захоплювалися і щиро любили.

Хоч й  серед прихильників старшого віку  були ті, які підтримували й виявляли свою любов. Але тут я погоджуюсь з думкою Н. Зборовської, що в них письменниця шукала«символічного замінника батька». Тієї людини, яку вона рано втратила. Опанас Маркович старший на 11 років, Іван Тургенєв – 15 років, П’єр-Жуль Етцель – 19 років. «Три визначні «батьківські» постаті в її любовних історіях введуть її у три різні літератури: українську, російську і французьку.»

Що знаходили  особи протилежної статі  в жінці, якій приписували романи з усіма чоловіками її оточення?

Загадку. В ній немов поєдналися типи всіх жінок. А ще норов. Вона була як магніт: притягувала,  але завжди залишалася холодною. Вміла слухати і була цікавою співрозмовницею. Що ще потрібно чоловікам?

Кохання для Марко Вовчок? Безсумнівно насолода у поєднанні з мукою. Бо саме такою є література. Бо саме таким є талант.

Автор: Ольга Криса,
Фото: Галина Кучманич.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s