«Ніцшеанство» Ольги Кобилянської: «реакція соцмереж»

Як відомі люди ставилися до захоплення письменниці німецьким філософом

У 90-их роках 19 століття Ольга Кобилянська цікавилася поглядами Фрідріха Ніцше. Письменниці імпонувала афористична манера його думок, антиміщанське спрямування його філософії. І через це багато сучасників гірської орлиці докоряли їй «ніцшеанством». Хто як критикував і чи не були це докори без підґрунтя? Чи диму без вогню не буває? Ми дослідили.

Сергій Єфремов

Відомий український публіцист у своїй «Історії українського письменства» не надто люб’язно відгукується про захоплення Ольги Кобилянської філософією Ніцше. Ну, і нехай би критика стосувалася лише особистих поглядів письменниці – він переносить їх на її творчість:

find a waynot an excuse (49).jpg

Леся Українка

Найкраща подруга Кобилянської, Леся Українка не поділяла такого захоплення «когось чорненького». Але дала про це знати дуже м’яко і обережно:

find a waynot an excuse (50).jpg
із листа до О. Кобилянської від 20 травня 1899 року

Як кажуть у народі: «На колір і смак – товариш не всяк», але це не привід сваритися чи, тим паче, розривати дружбу. Ольга і Леся це добре розуміли.

Мало того, донька Прометея категорично не розуміла і була дуже здивована нападами галицьких критиків на її подругу. Ті звинувачували Кобилянську за «німеччину» (наслідування німецької літератури – І. Л.) Леся ж навпаки вважала, шо це наслідування – дуже потрібне і не має нічого поганого у собі. Адже саме за допомогою німецької літератури Ольга пізнала світову літературу, розширила власний світогляд, отримала змогу долучитися до великого закордонного світу ідей та мистецтва. «Коли Ви з німецької школи прийшли на Україну, то прийшли свідомо, знаючи, куди і навіщо, отже, тепер нема страху, що ви її покинете» (лист до О. Кобилянської від 20 травня 1899 року). Таку ж думку Леся висловлював і не лише своїй колежанці: «…парадоксальний дух того філософа розвив у молодої буковинської писательки далеко більшу відвагу думки і фантазії, ніж ми звикли стрівати у більшості айстро-руських пимовців» («Писателі-русини на Буковині»).

find a waynot an excuse (51).png

Радянські критики

Літературознавці Володимир Коряк та Олександр Дорошкевич на початку 20-их років 20-го століття називали Ольгу Кобилянську «ніцшеанкою». Радянські критики загалом боялися такої «ідеології» письменниці. Це якоюсь мірою, бо тодішня літературознавча наука була консервативною та інертною, боялись будь-яких поглядів, які відрізняються офіційної лінії. Кобилянська, як вони вважали «з аристократичною, ніцшеанською погордою ставиться до трудової «юрби», до її щоденних уболівань та інтересів».

новый коллаж.jpg

Українські критики

Як уже згадувала, українська, зокрема галицька критика, докоряли письменниці «німеччиною», ніцшеанством та декадентизмом. Але були й ті, хто заперечував навіть найменший вплив ідей цього філософа на твори буковинки. Істина, як завжди, десь посередині. Бо одна справа – це захоплення наукою Ніцше, яке виявлялося у творах Кобилянської. А геть інша справа – це «ніцшеанство» Ольги, її пошук сильних характерів «як засіб перетворення життя і розбудження свідомости українського народу». Про це писали в часописі «Українська хата» М. Сріблянський (М. Шаповал), М. Євшан (М. Федюшко), захищаючи письменницю від нападок своїх колег. Вони зазначали, що «від 1902-го року не наводить уже цитат із творів Ніцше, як це робила давніше, тільки раз у гуморесці «Балаканка про руську жінку».

Юрій Кміт

Цей не надто відомий широкому загалу письменник і публіцист, опублікував у «Літературно-науковому віснику» гострокритичну статтю про Фрідріха Ніцше. Оскільки Кобилянська теж там друкувалася, то цей текст міг вплинути на неї та змінити її ставлення до німецького філософа.

Ось що пише Юрій Кміт: «Ніцше і всі модерністи – це божевільні оргії безоглядного, крайнього індивідуалізму; це наруга над нормальним людським духом і його чинниками, над здоровим людським розумом; це знехтування психологічних правил думання. Тут повна анархія в науці, філософії, етиці, релігії, тут погорда для угнетенних, пригноблених, неусвідомлених мас; тут іронічно-саркастична насмішка над демократично-поступовими стремліннями і прямованнями; тут повна воля непогамованих інстинктів і дикої, іноді варварської забаганки одиниці».

Що каже сама Ольга Кобилянська

Письменниця завжди була розумною людиною і брала від усіляких течій/поглядів та вчень лише те, що було їй корисним. Ніколи не сприймала усього цілком та абсолютно на віру.

find a waynot an excuse (53).jpg

Ось що вона пише: «Я рішуче протестую проти того, що перенесла  ідеї німецького філософа на український ґрунт. Щодо Ніцше, то правда, він мене займав своєю глибиною і деякими думками, але щоб я так вже дуже віддавалася впливу цього модного філософа, то ні. Попросту з причини, що не могла його дістати, і деякі місця були мені «затуманні». Ібсена брала я поверховно в той час, коли він був цілком новий – отже, пишучи, всі свої дотеперішні твори, я писала їх без впливу Ібсена або Ніцше, хіба що в «Царівну» вкладала деякі його гарні, великі й далекосяжні цитати. Читала би-м його і тепер, але лие по-українськи, та що в нас нема жадних перекладів чогось справді великого – так не читаю».

Ще один камінь спотикання у «стосунках» Кобилянської і Ніцше – ставлення останнього до представниць прекрасної статі. Він казав, що «до жінок треба йти з батогом». А письменниця, як ми знаємо, була палкою прихильницею емансипації. Тому висміяла погляди філософа у своїй ранній гуморесці «Він і вона» (1895).

Автор: Ірина Ладика,
Фото: Галина Кучманич.

Advertisements

Напишіть відгук

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s