«Жінка має стати сама собі ціллю»

Емансипаційні ідеї Ольги Кобилянської

Переконані, що фемінізм та рух за рівноправність чоловіків та жінок – явище відносно нове? Помиляєтеся. Прихильницею ідей емансипації жіноцтва ще у кінці 19 століття була Ольга Кобилянська. Що вона вкладала у це поняття та як це віддзеркалилося у її творах та житті  – читайте далі.

З чого усе почалося

Українська літературознавця Віра Агеєва під час лекції у межах проекту «Якими нас бачите?» розповіла: «Гендерна філософія, феміністична література і критика аж ніяк не були імпортовані до нас з Заходу. Просто треба було «розгребти» власну традицію». Тобто поява феміністичного руху на теренах Галичини та усієї України була закономірною. Першою ластівкою цього явища була Наталія Кобринська.

Саме знайомство з нею, а також іншими жінками того кола (Софія Окуневська, Ольга Озаркевич) стало потужним поштовхом для Ольги Кобилянської. Вона входить в українське середовище, знайомиться з питаннями фемінізму.

find a waynot an excuse (20)
(Праворуч-ліворуч) Софія Окуневська, Ольга Кобилянська, Наталія Кобринська

Уявлення Кобилянської про фемінізм

На початку ХХ століття у тодішньому суспільстві побутувало дещо викривлене уявлення про жінок-феміністок. Як, власне, і зараз, на початку ХХІ століття. Тоді їх уявляли обов’язково з коротким волоссям, чоловічими манерами, цигаркою та паличкою у руках, у фраці, з твердим переконанням не виходити заміж.

Ольга Кобилянська такі пов’язувала з радикальним фемінізмом. Сама ж у поняття рівноправ’я вкладала можливість незаміжньої дівчини середнього класу самій заробляти собі на життя, тобто спершу вгамувати свої природні потреби (дах над головою, їжа), а потім спромогтися стати «самій собі ціллю» так само, як це робили чоловіки. Тобто мати змогу навчатися, розвивати свою особистій, самій себе прогодовувати, а вже потім самостійно усвідомити потребу створити сім’ю та народити дитину.

find a waynot an excuse (61).jpg
з «Балаканки про руську жінку”

Ставлення до фемінізму

Цікавим є те, що у своїх ранніх автобіографіях Ольга Кобилянська частіше та з більшим захопленням згадує про фемінізм та ідеї емансипації. А от у пізніших життєписах згадки про цей рух є обережнішими та меншими. Таку тенденцію помітила докторка філологічних наук Тамара Гундорова. Власне, це можна пояснити зміною світогляду Кобилянської, її іміджу, який вона сама творила, еволюцією її поглядів.

find a waynot an excuse (63).jpg

Леся Українка: « «Нова жінка» нічого не робить інакше, ніж через почуття боргу, самопожертви, завжди з трагічним виглядом героїні жертви; усі студентки, жінки-лікарі, учительки феміністичних романів не мають нічого спільного з побратимами-чоловіками своєї професії, адже їхні колеги-чоловіки просто студіюють, лікують, навчають, без жодної задньої думки. У той час коли жінки «борються за ідею», як апостоли, як мучениці врешті-решт. У такому типі «нової жінки» є багато елементів комічного, особливо якщо цей тип зображений недостатньо талановитим письменником. Але він заслуговує на увагу як тип безсумнівно реальний. Це тип щойно звільненої рабині з усіма його зворушливими і відштовхуючими сторонами (…)» (з «Нових перспектив і старих тем» 1900).

Модерна культура фемінного характеру

У час Кобилянської творилася нова культура, сучасна, не патріархальна, уже відходили від закостенілих догм. І письменниця зуміла збагатити оцю культуру фемінним характером. Він виявився у концепції «нової жінки» Кобилянської.

Ось головні риси цього новотвору:

  • анти-Маруся;
  • «сама собі ціль» – мати можливість реалізувати свої здібності, вчитися, писати;
  • повне буття – досягти найповнішої реалізації;
  • думаюча жінка;
  • аристократизм: вищий тип жінки – важливо відокремитися від сірої маси. Що важливо – цей аристократизм не родовий, а вихований, набутий;
  • культуротворча і виховна природа материнства проти біологічна, репродуктивна материнська природа;
  • жіноча спільнота;
  • меланхолія/материнська культура.

Українське питання і фемінізм

Ольга Кобилянська була переконана, що Україна потребує інших чоловіків та інших жінок –  проактивних, про ініціативних та самостійних. А де ж їм узятися? На думку письменниці, кожна жінка повинна сама себе змоделювати, виховати та витворити.

find a waynot an excuse (64)

Кобилянська і материнство

У щоденниках 20-річної гірської орлиці знаходимо мрії про власну дитину. Тобто Кобилянська у цьому віці хотіла народити власне маля. Проте згодом, у старшому віці сприйняття материнства письменницею змінюється. Воно стає роздвоєним. Через її тексти ми бачимо, що біологічне материнство не завжди є позитивною цінністю. Тут доречно згадати хрестоматійну «Землю» Кобилянської. Марійка знає, що Сава убив Михайла, але не може у цьому зізнатися, бо це ж її дитина. Для матері це страшна мука. Водночас вона близька до того, щоб зненавидіти свого сина.

Часто у творах Кобилянської постать матері зникає. Наприклад, Наталку Верковичівну з «Царівни» виховує тітка. Тобто меланхолію героїнь Кобилянської можна пояснити стосунками з мамою. Письменниця моделює ситуації, коли жінка виконує свою біологічну роль – народжує дитину, але згодом передає її на виховання комусь іншому – тітці, бабусі, учительці.

find a waynot an excuse (66).png

 

Фактично Кобилянська спрогнозувала свою власну долю. Так і не народивши дитини, вона вдочерила і виховувала позашлюбну доньку свого брата. Тобто вона наочно показала культуротворчу і виховну природу матері, не будучи нею (матірю) біологічно.

Автор: Ірина Ладика,
Фото: Галина Кучманич.

 

Advertisements

Залишити відповідь

Заповніть поля нижче або авторизуйтесь клікнувши по іконці

Лого WordPress.com

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис WordPress.com. Log Out /  Змінити )

Google+ photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Google+. Log Out /  Змінити )

Twitter picture

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Twitter. Log Out /  Змінити )

Facebook photo

Ви коментуєте, використовуючи свій обліковий запис Facebook. Log Out /  Змінити )

З’єднання з %s